ja_mageia

Він - один з найбільш таємничих багатіїв Україні. До недавніх пір інтерв'ю давав вкрай рідко (в основному - західним та російським ЗМІ). Лише нещодавно став з'являтися в ефірі українського телеканалу "Інтер", право власності на який з деяких пір приписують йому ж. Судячи з усього, постати перед батомільйонною аудиторією він наважився тільки тому, що інтерес до персони бізнесмена виявився занадто "перегрітий" у зв'язку з його ставленням до скандально відомої компанії "Росукренерго", яка ще недавно контролювала більшу частину газового балансу країни.


Влітку 2006 року журнал "Корреспондент" у рейтингу "30 найбагатших українців" поставив Д. Фірташа на восьме місце. Експерти компанії "Dragon Capital" оцінили його статки в $1,4 млрд. У лютому 2008-го журнал "Фокус" у рейтингу найбагатших українців присудив йому 11-у позицію, нарахувавши активів на $1,71 млрд. У 2010 р. "Кореспондент" поставив Д. Фірташа на 33-е місце зі статком у $354 млн.

Значну частину своїх доходів Д. Фірташ отримував від транзиту російського і середньоазіатського газу в Україну та країни Центральної Європи за допомогою вже згаданого "Росукренерго" (спільне дітище з "Газпромом"), в якому українському бізнесменові належить 45%). Крім того (принаймні, ще недавно), він мав відношення до українських телеканалів К1, К2, "Мегаспорт", баскетбольного клубу "Київ", на матчах якого в столичному Палаці спорту його іноді можна здалеку побачити в VIP-ложі в оточенні відомих політиків і охоронців. У нього також є активи в хімічній галузі і енергетичній інфраструктурі. Крім України, бізнесмен володіє компаніями в Австрії, Угорщині, Німеччині, Італії, на Кіпрі, в Таджикистані, Швейцарії, Естонії.

Столиця Євген Іванович– російський та український живописець, академік

Г.С. Головков. Фото. З кол. С.З. Лущика

Герасим Семенович Головков (1863-1909) - належав до молодшого покоління одеських живописців, що входили в Товариство південноруських художників майже з моменту його утворення (1893). Поряд з такими майстрами як К. Костанді, Г. Ладиженський та Т. Дворніков, зробив помітний внесок у розвиток українського пейзажу к. XIX - поч. ХХ ст. Жив і працював в Одесі. Роботи знаходяться в різних музеях України та світу, зокрема в Одеському художньому музеї, Національному музеї України (Київ), Вінницькому обласному художньому музеї. На даний час (2010) монографічна література про цього оригінального майстра відсутня.

 Учений-економіст, громадський діяч; член-кореспондент Української академії наук (УАН); член-кореспондент Міжнародної Кадрової Академії при ЮНЕСКО і Раді Європи; академічний радник Інженерної академії України; член економічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка; член Української асоціації економістів-міжнародників; член Ради засновників, віце-президент Львівської міської громадської організації “Молода економічна еліта Львова”

Жук Михайло Іванович ( 20. 09 (02.10., н.с.) 1883, Каховка – 8.06. 1964, Одеса) – визначний український графік, маляр, кераміст, поет і перекладач, педагог. Розвивався під впливом символізму та Сецесії. Один з восьми професорів новозаснованої Київської Академії мистецтв (1918 – 1919). Був серед засновників керамічної майстерні Одеського політехнічного інституту, згодом – Одеського художнього училища ім. М. Грекова. Працював в галузі малярства,станкової та прикладної графіки (опанував усі графічні техніки: гравюру, офорт, автолітографію тощо). Як і Г. Нарбут, А. Ждаха вводить в книжну ілюстрацію стилізований український орнамент. Автор серії портретів видатних діячів української культури: І. Котляревського, Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, М. Лисенка, І. Нечуй-Левицького, Б. Лепкого, М. Коцюбинського, М. Вороного, В. Винниченка, письменників «розстріляного відродження» (В. Блакитного, М. Зерова, В. Поліщука, М. Хвильового) та інших. Автор дитячих казок: «Ох», «Правда та неправда», «Дрімайлики», «Золотий горішок», «Осел», «Капчики», «Добро», «Принцеса Луни» та інших. Перший в новітній українській поезії звернувся до сонетної форми вірша. Автор критичних статей, спогадів про письменників, Київську Академію та Художню школу М. Мурашка.

Народилася 25 лютого 1958 року в місті Одесі (Україна).

Батько, Захаров Борис Антонович, працював 10 років на Ленінградській та 18 років на Одеській кіностудіях в якостібутафора

( було присвоєно звання „Відмінник кінематографії"), та - 17 років реставратором по скульптурі та вітражам в

Одеських реставраційних майстернях.

Кравченко Галина - член Національної спілки художників України з 1992 року

1973-1977 рр. - навчання в Одеському державному художньому училище ім. Трекова, факультет живопису, майстерня педагога Єгорової Тамари Іванівни. Закінчила ОДХУв 1977 році

1984-1990рр. -навчання в Українському поліграфічному інституті ім. їв. Федорова ( м. Львів), за спеціальністю „ Графіка",

педагоги : А.І. Попов , СІ. Іванов, В. Гурмак. Закінчила УПІ ім. їв. Федорова в 1990 році, диплом з відзнакою (червоний ).

Працює в техніці акварелі, живопису, монументального живопису, пастелі, книжкової графіки та політичного плакату. Улюблені жанри - натюрморт та портрет

З 1979 року бере активну участь у виставках : обласних, республіканських, всесоюзних, а з 1986 року-у міжнародних.

Миросла́в Миха́йлович Ско́рик — композитор музикознавець родом із Львова, народний артист України, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв України, професор, кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри композиції Львівської консерваторії, голова Львівського відділення Спілки композиторів, секретар Спілки композиторів України, керівник Центру музичної україністики. Внучатий племінник Соломії Крушельницької. Удостоєний найвищої державної відзнаки — «Герой України».