Валерій Гегамян

Написав Влад Вишняк

Неділя, 13 червня 2010, 22:55

гегамян

Гегамян (Ханагян Валік) Валерій Арутюнович

(1925, м. Гарні, Вірменія – 2000, м. Одеса, Україна) – вірменський і український живописець-монументаліст і педагог. Автор символічно-експресивних та декоративно-стилізованих портретів, пейзажів і натюрмортів, одно фігурних етнографічних та театральних композицій, монументальних полотен. Створив власну графічно-живописну систему зображення, для якої характерні поєднання конструктивного й живописного, аналітичного та синтетичного підходів.

По материнській лінії походив з аристократичного роду Тер – Меліксіцян. Згодом (після розстрілу в 1937 р. батька Арутюна Ханагяна, відомого артиста-коміка) батьківське прізвище сина з міркувань безпеки було змінене матір’ю на Гегамян (на честь діда Гегама).

Після закінчення Єреванського художнього училища (1945), де відбулася його зустріч з Мартиросом Сар`яном, навчався в Єреванському художньому інституті (до 1951), де також його провідним педагогом був М.С. Сар`ян. Член СХ з 1952 р.

гегамян

Портрет колекціонера. 1960-і рр., п., олія, 170х120 см.

1953-57 рр. – ведучий художник секції монументального живопису комбінату декоративно-прикладного мистецтва художнього фонду СРСР (Москва).

Загострене відчуття добра і зла, несправедливість оточення змушують його залишити Москву й зайнятися педагогічною діяльностю, яка в умовах державного монополізму на мистецтво давала матеріальну основу й можливість для експерименту.

1957 – 1958 рр. – викладає в Біробіджанському художньо-графічному училищі (Далекий Схід).

1958 – 1963 рр. – завідуючий навчальною частиною Махачкалинського художнього училища ім. М. Джамаля (Дагестан). Тут він познайомився з Болеславою Михайловською, яка згодом стала його дружиною (пом. 1997). За ініціативою дружини вони переїжджають до Одеси (1963), де в них народжується син Олександр. Проживають по вул. Челюскінців (нині Кузнєчна).

гегамян

"Білий лебідь". 1970-і рр., п., олія, 275х170 см.

1964 року В.А. Гегамян - ініціатор створення й перший декан (1965-1968) художньо-графічного факультету Одеського державного педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського (нині Південноукраїнський національний педагогічний університет), якому віддав більше двадцяти років життя (до 1985).

гегамян

Апокаліпсис. 1970-90-і рр., папір, олія, 300х480 см.,

Останні п'ятнадцять років жив фактично самітником і повністю присвятив себе роботі над масштабними полотнами на тему геноциду вірменського народу 1915 р. – «Вірменське весілля» (інша назва – «Криваве весілля) та «Апокаліпсис». За життя у виставках участі не брав. Перша посмертна персональна виставка – 2001 р. (Одеський художній музей). Сьогодні більшість творів В.А. Гегамяна є власністю родини художника, окремі роботи знаходяться в приватних збірках, музейних фондах, зокрема Музеї сучасного мистецтва Одеси. Свої твори Валерій Гегамян заповідав в дар Вірменії.

гегамян