|
Галина Тарасюк-митець, добре знаний в українській літературі та й не лише в ній. Її твори більш ніж десятьма мовами (російською, Німецькою, італійською,чеською, литовською та ін.). Вона-поет,прозаїк,публіцист,перекладач і в усіх іпостасях-майстер. Муза її світла і скорботна водночас.Самі назви збірок поезій-" Смерековий міст","Світлі джерела","Жайворонове поле","Зерна полину","Сотворіння гнізда"- Це вже безмежна глибінь і таїна, що вабить і обіцяє душевну та розумову насолоду. Неповторну жіночність її творчості сприймаєш як дарунок долі, котрий хочеться переливати в себе по крапельці. Авторка пробуджує в читача душевні сили, почуття самповаги, бажання змінити своє, а отже і навколишнє життя на краще і ще - причетність до створеного нею світу.
Чим би не жив і щоб ти не робив:
літав, орав,а чи шукав скарби-
погано жив, як не лишив у серці
тривог і мук запечені карби.
***
В тобі живе левкой і дикий звір,
підступна прірва і високість гір,
та лиш тоді людина оживає,
коли душа запрагне сяйва зір.
Її твори не можна читати на швидку, побіжно. Вони потребують часу заповідного. Щоб тиша довкола -тиша в душі... І настає ні з чим незрівнянна насолода життям, що струмує з кожного рядка:
Скорбото моя пекуча,
гризото моя полинна,
чого ти мене так мучиш,
ніби я в тому винна?
***
Як з хмари лавина сніжна,
як з неба - зима,
ця тиха і дика ніжність,
спасіння нема...
Безмежне розмаїття настроїв і почуттів вічного людського буття. Муки майстра над словом, з якого все почалося і яке має властивість підносити до небес та ввергати в безодню.
Є книжки, які ми читаємо з різною мірою задоволення. І є, з котрими, одного разу пізнавши, не розлучаємося. Як з дорогими нам людьми. Така і Галина Тарасюк. Бунтівна душа цієї тендітної жінки вражає, пізнання її примушує втратити спокій.
У прозі -вона поет.У її новелах і романах ("Смерть-сестра моєї самотності","Любов і гріх Марії Магдалини","Тікаймо, Адаме, тікаймо", "Між пеклом і раєм"), як і в поезії, вражає безмежна глибінь, хвилююча образність, сила філософських узагальнень, психологізм.
Кожне слово в рядку стоїть на своєму, лише йому призначеному місці,так,ніби воно стояло там безліч років,а читач відкрив його для себе вперше. На подібне здатний лише істинний талант. І ти вдячний Богові, що він сподобив тебе цей талант зустріти, щоб збагатити душу новим пізнанням.
Є у письменниці невеличка новела "За сімома замками", яку написала вона у 18 років. Лише у вісімнадцять... А мудрість твору, його філософія та художня довершність гіпнотизують:
"У мені інколи прокидається приспаний азіят, отой вузькоокий дикун з орд Чінгізхана, що колись пройшовся по землі і честі моїх пращурів і залишив мені розкосі очі і віру в гени.В моїй крові тужить одвічною тугою азіят,не визнаний мною ,не утверджений в мені за суворим законом батьків:
гордувати чужинцями, що неспитавшись, дилять дім і хліб твій, як свій..."
А далі зображено трагічну долю покритки (таку не поодиноку в нашій літературі), збещещеної у німецькому полоні. Через усе своє страдницьке життя вона несе мовчки свій хрест,бо суворий прадідівський закон твердить: все твоє зостанеться з тобою навіть по смерті, в могилі. І ще:" між смертю
та безчестям обирають перше."Це останнє звучить рефреном до творчості письменниці.
Людина -не Бог, а Боже створіння. Вона слабка і схильна до помилок, за які дорого платить.Тим дорожче, чим більшу душу має,
глибше сумління. І лишень здається, що минуле можна викреслити. Щось змінити можна тільки в майбутньому (якщо вистачить сил). Все твоє полишається з тобою. Кожен має свою Голггофу.
Галина Тарасюк - митець несподіваний у своїй оригінальності, глибині та контрастності, схильності до крайнощів. ВСе це робить її твори яскравими й хвилюючими. Вона майстер чистий і чесний,з великим добрим серцем, сміливим у своєму прагненні відкрити нам очі на минуле, його зв"язок з майбутнім та нашу далеко не другорядну роль у творенні часу свого - своєї історії.Вона - одна з небагатьох письменників,здатних зупинити плин часу і події в такому образі, який не старіє.
Галина Тарасюк - член НСПУ та НСЖУ;лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. В Сосюри; літературно-мистецької ім. С.Воробкевича, премії Ліги Українських меценатів ім. Д.Нитченка, журналу "Березіль"(тричі) за краший прозовий твір.
Письменниця - кавалер Ордена княгині Ольги Третього ступеня; нагороджена медаллю “Незалежність України” Міжнародного Академічного Рейтингу популярності “Золота Фортуна”.
Наталія Шаталова
Офіційний сайт письменниці: www.tarasyuk.info
|
Митці 
